Генрі Молісон - своїм життям і смертю ця нічим не примітна у своїх справах особа знесмертила свої ініціали – адже завдяки його клінічному випадку ми тепер набагато краще знаємо, що таке наша пам'ять і навіщо нам такий орган, як гіпокамп. При цьому, провівши у свідомості все своє життя - 82 роки, 55 з них Генрі не запам'ятав.
У віці 27 років йому були хірургічно видалені деякі частини мозку, щоб скоротити його серйозні судоми від епілепсії. Лікар знищив більшу частину гіпокампу, який, як тепер відомо, є центром пам'яті, а також деяких тісно пов'язаних систем.
Епілепсія не пройшла (хоча стала більш контрольованою - і її можна було пригнічувати прийнятними дозами ліків). А ось з пам'яттю Генрі стало погано. Він не міг більше запам'ятати нічого нового. Щоранку він прокидався, не пам'ятаючи нічого того, що було після операції. Він навіть не міг запам'ятати дорогу до палати. При цьому інтелектуальні та емоційні якості Генрі не постраждали взагалі. Абстрактне мислення працювало навіть краще, ніж до операції: раніше тести IQ показували 104 бали, а чотири роки по тому - 112 балів. При цьому, варто було йому відволіктися від тесту на хвилину – він відразу ж все забував. Нові знання Молісон утримував всього лише на 20-30 секунд. Цікаво, що в кінці життя Молісон полюбив розгадувати кросворди – і блискуче їх розгадував, проте тільки ті слова, які існували в 1953 році. Зате йому було зручно: один і той же кросворд можна було розгадувати сотні разів. Завдяки Генрі ми стали розуміти про те, яку роль гіпокамп грає в наших спогадах.
За п'ятдесят років, поки нейробіологи вивчали Генрі Молісона, технології сильно просунулися вперед. У 1997 році було опубліковано перші МРТ-знімки мозку Молісона й уточнили інформацію про пошкодження, отримані під час операції. П'ять років по тому вони представили зображення більш високого розширення. Робота продовжилася навіть після смерті пацієнта у 2008 році. Мозок «людини без пам'яті» передали на зберігання в Каліфорнійський університет в Сан-Дієго, там його заморозили, розрізали на безліч шарів та створили тривимірну цифрову модель. Всі ці дослідження допомагали уточнити й доповнити картину. Хірург, який робив операцію Генрі стверджував, що під час операції постраждав гіпокамп, мигдалеподібне тіло і гачок скроневої частки, але модель показала: частина гіпокампу вціліла, зате хірург випадково пошкодив ліву лобову частку. Шістдесят років, до публікації статті у 2014 році, про цей дефект навіть не підозрювали.
До перетворення Генрі Молісона в Г. м., пам'ять не пов'язували з якимись окремими областями мозку. Вважалося, що кожен регіон кори відповідає за обробку інформації певного типу — візуальної, вербальної і так далі — і зберігає відповідні спогади. Однак у Г. м. порушення пам'яті поширювалися на інформацію відразу всіх видів: він не міг воскресити у свідомості ні слова, ні картинки. Вивчаючи його, нейробіологи дійшли висновку, що пам'ять - окрема функція, не прив'язана до інших когнітивних здібностей, і за її роботу відповідають певні області мозку.
Стежте за своїм здоров’ям, і воно зробить Ваше життя щасливим! Будьте здорові!