Міф 1. Алергія на червоне.
Про що мова?
Це міф, який міцно зміцнив свої позиції на просторах країн колишнього СНД. Згідно з цим міфом, червоні ягоди, фрукти, овочі, риба (але чомусь не м'ясо), десерти більш часто викликають алергію, ніж їх білі або зелені побратими.
Як йдуть справи насправді?
Алергенність продукту визначається не його кольором, а білковим складом. Найчастіші алергени - молоко, яйця, пшениця, риба, горіхи, соя, морепродукти, арахіс. Здатність риби викликати алергію теж не залежить від її кольору — алергія на окуня розвивається не рідше, ніж на лосося. Ймовірно, походження цього міфу пов'язано з тим, що яскраво забарвлені ягоди і фрукти можуть грати роль гістамінолібераторів і, бувши з'їденими в надмірній кількості, здатні викликати висип, схожий на алергічний. При цьому на відміну від харчової алергії такі реакції розвиваються без прямої участі імунної системи і є дозозалежними, тобто можна підібрати переносиму порцію продукту.
Міф 2. Цитрусові і шоколад, ароматизатори та консерванти, солодощі - часті алергени.
Про що мова?
У разі загострення атопічного дерматиту при виникненні гострої або хронічної кропив'янки дуже часто під підозру потрапляють саме ці продукти, які в суспільній свідомості належать до алергенів.
Як йдуть справи насправді?
Всі перераховані продукти рідко викликають алергію, за винятком молочного шоколаду, здатного викликати симптоми при алергії на молоко. Молоко, в свою чергу, належать до числа частих харчових алергенів, особливо серед дітей. Всі інші продукти відносяться до числа гістамінолібераторів, як і червоні ягоди і фрукти в попередньому міфі.
Міф 3. Ліки в сиропах часто викликають алергію.
Про що мова?
Ароматизатори, смакові добавки і підсолоджувачі в ліках, що мають форму сиропу, часто викликають підозри у батьків: чи не викличуть вони алергію. Ці підозри підкріплюються виникненням висипань різного виду на тлі ГРВІ, при лікуванні якого, наприклад, застосовуються жарознижуючі в сиропі.
Як йдуть справи насправді?
Через ГРВІ можуть виникати різноманітні висипання, що нагадують алергічні (гостра кропив'янка), і не дуже (неспецифічна вірусна екзантема, розеола).
Міф 4. Кропив'янка - завжди алергічне захворювання, що вимагає дотримання дієти.
Про що мова?
Дуже часто при виникненні кропив'янки, незалежно від її причини, першим (іноді єдиним) кроком є дотримання дієти, строгість якої може варіювати від неспецифічної гіпоалергенної дієти до дієти з виключенням більшості груп продуктів.
Як йдуть справи насправді?
Якщо гостра кропив'янка виникає при вживанні одного і того ж продукту протягом двох годин, вона може мати алергічний характер. При цьому потрібно виключити тільки продукт-алерген. Однак найчастіше причина гострої кропив'янки - інфекційне захворювання. В цьому випадку дієта не потрібна. Хронічна кропив'янка нерідко має аутоімунний характер і майже ніколи не є проявом харчової алергії. Роль дієти при хронічній кропивниці досить спірна. Вона показана тільки при поміченому взаємозв'язку симптомів з вживанням псевдоалергенів і поліпшенні при їх виключенні з раціону протягом одного-двох тижнів.
Міф 5. Атопічний дерматит - завжди алергічне захворювання.
Про що мова?
Нерідко при виникненні атопічного дерматиту незалежно від його перебігу, тяжкості, ефективності місцевого лікування його вважають проявом харчової алергії і основним методом лікування вважають сувору дієту.
Як йдуть справи насправді?
Атопічний дерматит - генетично обумовлене захворювання з ураженням шкіри через дефект її бар'єрних властивостей і особливостями імунної відповіді зі схильністю до атопії, через яку у людей з атопічним дерматитом може розвиватися алергія. Однак алергія не є причиною виникнення атопічного дерматиту, вона, скоріше, може бути його наслідком або станом, що існує паралельно. При цьому алергія зустрічається тільки у 30% дітей і дуже невеликого числа дорослих з атопічним дерматитом. Наразі лікарям добре відомо чому виникає це захворювання і чому дієти — не завжди ефективна частина лікування атопічного дерматиту.
Міф 6. "Чистка" сорбентами - важлива частина лікування і профілактики будь-якого алергічного захворювання.
Про що мова?
Сила сорбентів викликає повагу та трепет у населення. Віра в їх могутність змушує приймати їх майже при будь-якому захворюванні, від алергії до ГРВІ. Невидимі оку токсини й шлаки, шкідливі речовини, алергени й гістамінолібератори — сорбенти здатні вивезти на собі все та навіть більше.
Як йдуть справи насправді?
Сорбенти не включені ні в одні клінічні рекомендації по лікуванню і профілактиці загострень алергічних захворювань. Крім того, деякі сорбенти самі можуть викликати алергію.
Міф 7. Всі стійкі до лікування випадки алергічних захворювань пов'язані з наявністю глистів і лямблій.
Про що мова?
Часто в обстеження при будь — якому алергічному захворюванні включають аналіз калу на яйця глист і цисти лямблій, вважаючи, що саме їх наявність-причина недостатньо ефективного лікування алергічних захворювань. Розвиваючи цю думку, деякі люди вважають паразитарну інвазію причиною виникнення самого алергічного захворювання. Ймовірно, виникнення цього міфу пов'язано з тим, що імуноглобулін Е та еозинофіли — учасники протипаразитарної імунної відповіді. Крім того, симптомом деяких паразитарних інфекцій може бути гостра кропив'янка.
Як йдуть справи насправді?
Немає прямого зв'язку між наявністю паразитів і виникненням алергічних захворювань. Гостра кропив'янка може бути симптомом паразитарної інвазії, але в цьому випадку вона не матиме зв'язку з раціоном і найчастіше буде супроводжуватися іншими симптомами паразитарної інвазії, наприклад діареєю і болями в животі. Більш того, зібрано досить переконливу кількість підтверджень, що паразити впливають на імунну відповідь таким чином, що здатні протистояти розвитку алергії.
Міф 8. Козяче молоко - ідеальна заміна коров'ячому в разі алергії на останнє.
Про що мова?
Козяче молоко поряд з молоком інших тварин часто розглядається як безпечна альтернатива коров'ячому молоку, якщо на нього розвинулася алергія.
Як йдуть справи насправді?
Молоко різних тварин має білки з високим ступенем подібності в будові. Тому через високий ризик перехресної алергії козяче молоко, як і овече, верблюже, кумис та інші види тваринного молока, не повинно бути використано в якості заміни коров'ячому при алергії на нього.
Міф 9. Місцеві стероїди (лосьйони, креми, мазі, спреї, аерозолі) дуже небезпечні, тому що можуть вплинути на зріст, вагу, серце, статеві функції.
Про що мова?
Лікування місцевими стероїдними гормонами сприймається як дуже агресивне, завжди супроводжується високими ризиками побічних ефектів. Тому деякі люди намагаються максимально скорочувати курс їх застосування і використовувати тільки в критичних ситуаціях.
Як йдуть справи насправді?
Виникнення цього міфу, ймовірно, пов'язано з тим, що стероїдні препарати з'явилися в медицині відносно недавно — в 40-і роки минулого століття. Першими стероїдними препаратами були ліки для системного застосування - таблетки. Вони всмоктувалися в кровотік і крім своєї безпосередньої мети хворого органу, впливали на весь організм в цілому, викликаючи значну кількість побічних ефектів. При попаданні стероїду в кровотік у високій дозі всі його регуляторні дії посилювалися у багато разів, і тому його тривале застосування (понад два тижні) призводило до безлічі побічних ефектів. Проте це лікування стало проривом, тому що до його винаходу бронхіальна астма була смертельним захворюванням. Через побічні ефекти, якими ми були змушені розплачуватися за контроль над астмою, це лікування астми гормональними препаратами, прийнятими всередину, стали називати «терапією відчаю».
Як тільки вчені зрозуміли, що побічні ефекти пов'язані з системним впливом гормональних препаратів через їх потрапляння в кровотік, вони стали придумувати такий спосіб їх введення, щоб вони відразу потрапляли в потрібне місце, минаючи всмоктування в кров. Так з'явилися місцеві, або топічні, стероїди (від грецького слова topos — місце). Їх створюють такими, щоб вони проникали в шкіру або слизові оболонки, але якнайменше потрапляли всередину судин і швидко руйнувалися в печінці.
Стежте за своїм здоров’ям, і воно зробить Ваше життя щасливим! Будьте здорові!