Ліки, які змінили світ. Інсулін.

За історію людства, ліків, які кардинально змінили життя людей, винайдено не так вже й багато, але вони мають величезне значення. Першим героєм нашої розповіді стане інсулін, який врятував життя мільйонам людей.
 
Початок 20-х років XX століття.
Десятирічна Женева Штікельбергер з американського міста Оберон в штаті Північна Дакота захворіла: стала багато пити, часто ходила «по-маленькому», швидко втрачала вагу. Лікарі й раніше спостерігали цю хворобу в інших людей, але лікувати її не вміли.
Стан Женеви погіршувався, а її мати не могла змиритися з тим, що втрачає доньку, і наполегливо шукала вчених, які могли б врятувати Женеву. В той самий час по світу стала поширюватися звістка про дивовижні ліки, відкриті канадським лікарем Фредеріком Бантінгом і асистуючим йому студентом-медиком Чарльзом Бестом.До канадських вчених почали приходити тисячі листів з проханнями врятувати дітей зі схожим захворюванням.
 
Влітку 1922 року про диво-ліки стало відомо і мамі Женеви. Вона подзвонила Бантінгу і той відразу ж викликав хвору до себе на прийом. У поїзді дівчинці стало погано, вона впала в кому. Машиніст викликав карету швидкої допомоги до прибуття потягу. Бантінгу також повідомили про смертельно- небезпечне погіршення стану Женеви. Молодий вчений зустрів пацієнтку на вокзалі і там же зробив їй ін'єкцію препарату. Приречена дівчинка прийшла до тями, поступово її самопочуття стало поліпшуватися.
 
Женева прожила довге активне життя і померла у віці 72 років. З моменту першої ін'єкції вона протягом 61 року постійно отримувала лікування чудовим препаратом.
Ви напевно здогадалися, що Женева була хвора на цукровий діабет і лише завдяки відкриттю інсуліну отримала шанс на компенсацію своєї хвороби та повноцінне життя.
 
Фізіологічна суть цієї хвороби складна: для того щоб клітини організму могли засвоювати цукор з крові, здійснюючи таким чином харчування, їм потрібен гормон інсулін, який виробляється особливими клітинами підшлункової залози. При цукровому діабеті інсулін вироблятися перестає або ж виробляється недостатньо. В результаті при нестачі їжі клітини голодують, а цукор виводиться з організму разом з сечею.
 
Раніше, до того як навчилися визначати цукор в сечі за допомогою аналізів, діагноз «цукровий діабет» у чоловіків допомагали поставити мухи. Вони вилися в низу штанів, на які випадково потрапляли солодкі краплі сечі, коли чоловік ходив в туалет.
"Цукрова хвороба" була відома з давніх часів, ще з III тисячоліття до нашої ери. Цей діагноз був для пацієнта смертним вироком аж до кінця XIX століття, коли були розпочаті дослідження підшлункової залози та зроблений перший крок до розуміння причин цукрового діабету. Ще до цього виникла наука про залози внутрішньої секреції, названа ендокринологією.
 
У 1869 році німецький анатом і гістолог Пауль Лангерганс, на той момент 22-річний студент, виявив в підшлунковій залозі специфічні групи клітин, які згодом назвуть на його честь «острівцями Лангерганса». Через кілька років саме з цих острівців буде виділено гормон інсулін. Але цій найбільшій події передував цілий ряд наукових досліджень.
 
На початку XX століття вчені й лікарі настільки близько підійшли до відкриття інсуліну, що це сталося майже одночасно в декількох країнах. Приблизно за пів року до того, як стало відомо про відкриття інсуліну в Канаді, цей гормон в лабораторних умовах виділив румунський професор фізіології Нікола Паулеско. Але через мовні труднощі в умовах післявоєнної Європи світ дізнався про відкриття Паулеско пізніше, ніж про відкриття канадських вчених. Тому першовідкривачами інсуліну вважаються Бантінг і Бест.
 
Отже, влітку 1921 року двоє молодих канадських вчених, хірург Фредерік Бантінг і його помічник Чарльз Бест, в лабораторії професора Джона Маклеода з Університету Торонто виділили з екстракту підшлункової залози собаки, а потім теляти речовину, якій дають назву «айлетін».
Саме айлетін, який Маклеод згодом запропонував перейменувати в «інсулін» (від латинського insula — острівець), став довгоочікуваним і чудодійним засобом для лікування цукрового діабету, і люди які страждали ним, отримали право на життя.
 
15 жовтня 1923 року був випущений інсулін тваринного походження ілетін. До кінця 1923 року компанія Lilly випустила майже 60 млн одиниць препарату — і почалася ера інсуліну в лікуванні цукрового діабету.
 
Це фатальне захворювання перестало бути смертним вироком. Приймаючи інсулін і контролюючи рівень цукру в крові, люди з діагнозом "цукровий діабет" можуть вести спосіб життя практично здорової людини.
 
Хімічна структура інсуліну людини була встановлена в 1960 році. За допомогою методу генної інженерії в 1976 році вперше був здійснений повний синтез людського інсуліну. В даний час пацієнти з діабетом отримують лікування тільки людським інсуліном і його синтетичними аналогами. Інсуліни тваринного походження більше не використовуються.
 
З появою шприців-ручок і тест-смужок, що визначають кількість цукру в крові, якість життя пацієнтів з діабетом зросла багаторазово, проте вони як і раніше повинні рахувати хлібні одиниці, визначати рівень цукру, здійснювати розрахунки та робити собі ін'єкції інсуліну. Наука підійшла впритул до того, щоб автоматизувати цей процес. Вже зараз існує пристрій типу пластиру з мікроголкою: він ліпиться на плече, робить всі процедури самостійно, без втручання людини і імітує роботу острівців Лангерганса в підшлунковій залозі. Разом з цими винаходами, життя людей, які були вимушені постійно контролювати свій стан через цукровий діабет, стає з року в рік легшим. І діагноз «цукровий діабет» перестає звучати як вирок.