Ви є тут

Звідки береться тяга до «шкідливої» їжі?


 

Чи любите Ви з'їсти шматочок піци, а краще одразу три? Цей м'ясний, сирний і «помідорний» аромат б'є у ніздрі... Ви знаєте, буде неймовірно важко себе контролювати. Це саме та їжа, яка робить нас товстими, підштовхує до метаболічних захворювань, виснажує наші сили та зрештою, вкорочує життя. Але чому ж ми продовжуємо її їсти?

 

У всьому "винен" дофамін.
 

Для того, щоб зрозуміти, звідки береться пристрасть до їжі, спочатку ми повинні розуміти, що ця пристрасть собою являє. Пропонуємо почати з визначення. Тяга до їжі — це стан підвищеної мотивації, який спрямований на поїдання конкретної їжі. Це не те ж саме, що і відчуття голоду, яке є неспецифічною мотивацією до споживання будь-якої їжі, що містить калорії. Тяга до їжі та відчуття голоду — це окремі мотивації, які зароджуються у різних ділянках мозку у відповідь на окремі сигнали.

 

Це приводить нас до наступного ключового питання: звідки ця мотивація береться? Людський мозок запрограмований таким чином, щоб важливі цілі, такі як необхідність виживати й продовжувати свій рід, мотивували нас до дії. До них відносять секс, воду, соціальну підтримку, фізичний комфорт, і, звичайно ж, їжу. Протягом життя ми дізнаємося, як досягати цих цілей більш ефективними шляхами, і один з ключових гравців даного процесу навчання — потужна молекула під назвою дофамін.

 

Ось як вона працює. Коли одна з Ваших дій дозволяє досягти запрограмованої мети, мозок вивільняє дофамін у певних ділянках, включаючи вентральний стриатум. Це підвищує ймовірність того, що коли наступного разу ми опинимося у такій же ситуації, то будемо поводитися так само.

 

З технічної точки зору заведено говорити, що таким чином нашу поведінку було посилено, закріплено. А відбувається наступне: сенсорні сигнали, такі як зовнішній вигляд, звуки, запахи, смак і розташування, стають мотиваційними спусковими гачками, які змушують нас повторити попередні дії. Чим більший сплеск дофаміну, тим більш мотивовані Ви будете в наступний раз, коли зіткнетеся з тими ж сенсорними сигналами.

 

Це прекрасно видно на прикладі наркотиків (кокаїн, метамфетамін), які викликають величезний викид дофаміну. Саме ця молекула мотивує до пошуку наркотику настільки сильно, що їм наркоман замінює складові нормального життя — їжу, сон, роботу і відносини.

 

Їжа як наркотик.

 

Як все це працює у випадку з їжею? Дослідник Ентоні Склафані розбирався у цьому питанні протягом останніх 30 років і разом з колегами домігся значного прогресу. У 1988 році Склафані вперше продемонстрував, що крохмаль, який безпосередньо вливається в шлунок щурів, може розвинути у них перевагу до аромату, який в цей же момент розпізнається їх носом. Іншими словами, якщо ви даєте щуру ароматизовану вишневу воду, коли у її шлунок вводять крохмаль, надалі щур буде віддавати перевагу саме вишневій, а не іншій воді. За припущеннями вчених, крохмаль у шлунку закріплює сигнал в мозку.

 

Дослідження показали, що не тільки крохмаль закріплює таку харчову поведінку: цукор, жир та білок — володіють таким же ефектом. Учені продемонстрували, що сенсорні датчики у роті та тонкому кишківнику розпізнають глюкозу, фруктозу, жирні кислоти та амінокислоти. Після виявлення цих поживних речовин датчики посилають сигнал у мозок, після чого вивільняється дофамін. При цьому чим вище концентрація нутрієнтів, тим вище сплеск дофаміну. І хоча нам хотілося б вірити, що ми не маємо нічого спільного з щурами, дослідження показують, що у людей відбуваються такі ж процеси.

 

Все це говорить про те, що мозок не запрограмований реагувати на їжу в загальному. Він стимулюється конкретними властивостями їжі, і чим вище їх концентрація, тим вище рівень мотивації до її споживання.

 

Повернемося до піци. Як тільки перший шматочок піци пройшов через стравохід і потрапив в шлунок, а після цього — в тонкий кишківник, сенсори почали посилати сигнали в мозок. Вони сказали йому: ця їжа є чудовим джерелом жирів і вуглеводів, а також непоганим джерелом білка. Рівень дофаміну почав підвищуватися, а мозок зазначив м'ясний, сирний і «помідорний» аромат і смак, блискучі трикутні шматочки, а також забруднену жиром картонну коробку. І ось Ви вже знову обираєте, яку замовити піцу.

 

З кожною піцою ці асоціації посилюються. І в якусь мить одного лише запаху або вигляду піци буде вже досить, щоб Ваш рот наповнювався слиною.

 

Це пояснює тягу до жирної, набитою калоріями їжі, яка так поширена у нашому житті й негативно впливає на наше здоров'я: чипси, картопля фрі, бекон, печиво, торти, морозиво, шоколад. Ми їх жадаємо дуже сильно, адже вони доставляють саме те, що наш мозок інстинктивно шукає: концентрацію крохмалю, цукру, солі, жиру і білку.

 

Шоколад і теобромін.

 

Шоколад — це продукт, якого жадають не тільки жінки, але й багато чоловіків також. З точки зору мозку це зрозуміти нескладно, адже шоколад — це не тільки концентроване джерело жиру і цукру. У складі цього продукту міститься речовина що викликає звикання — теобромін. Як і кофеїн, теобромін є м'яким стимулятором, який діє на ту саму ділянку мозку, що і дофамін. Теобромін підсилює природну здатність жиру і цукру викликати сплеск дофаміну, що у багатьох людей призводить до потужної тяги до їжі, а у деяких — до поведінки, характерної наркоманам.

 

Що робити?

 

Розуміння механізму тяги до окремої їжі дозволяє нам більш ефективно нею управляти. Оскільки на бажання діють сенсорні стимули, такі як вигляд або запах апетитної їжі, найпростіший спосіб перемогти тягу — не наражати себе на вплив стимулів.

 

Якщо Вас не буде оточувати «нездорова» їжа, у Вас буде менше шансів її з'їсти, а тяга до неї може навіть знизитися. Саме тому думка про піцу рідко з’являється сама собою, навіть попри те, що Ви бажаєте її, коли вона знаходиться десь поруч.

 

Тому краще уникати ситуацій, які провокують тягу до нездорової їжі: рідко її замовляйте, не ходіть у заклади, де її готують, не звертайте увагу на рекламу, де спливають її зображення.

Стежте за своїм здоров'ям, і воно зробить Ваше життя щасливим! Будьте здорові!